збунтований

-а, -е.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до збунтувати.

2) у знач. прикм. Який збунтувався, бере участь у бунті, підняв бунт. || перен. Який перебуває в стані неспокою, розбурханості і т. ін.

3) у знач. прикм. Бурхливий, неспокійний.